Військовополонені на сході України - головна дилема Мінських угод
- 8 years ago
Виконання мінських угод, що спрямовані на припинення конфлікту на сході України, пробуксовує в багатьох моментах, проте найскладніша ситуація -довкола обміну військовополоненими. Українська влада та проросійські сепаратисти повсякчас називають різну кількість бранців.
ОБСЄ, що виконує спостережну місію на Донбасі, не може пришвидшити обмін, поки Київ та сепаратисти досі не узгодили списки полонених.
Обидві сторони намагаються використати бранців, щоб вимагати поступок в інших питаннях, зокрема, щодо проведення виборів на сепаратистській території та відновлення контролю Україною над східним кордоном. Родичі ж полонених втрачають терпіння та віру:
“На жаль, переговори тривають, від Мінська до Мінська результату поки що немає. Ми дуже просимо Євросоюз, ОБСЄ, всю міжнародну європейську спільноту, щоб вони нам допомогли у вирішенні цього питання”, – розповіла Наталя Лазаренко, дружина полоненого українського солдата Олександра Лазаренка.
Правозахисні організації “Amnesty International”: http://www.amnesty.fr/sites/default/files/ukrainian_report_final.pdf та Human Rights Watch стверджують, що обидві сторони утримують у полоні цивільних осіб. Інколи їх ізолюють від зовнішнього світу, тримають у в‘язниці місяцями.
Байовики самопроголошеної ЛНР утримували українця Володимира Жемчугова 11 місяців. Чоловік виконував бойове завдання на території сепаратистів у партизанському загоні, підірвався на міні, і після того потрапив до рук сепаратистів. Він стверджує, що йому врятували життя, аби допитати:
“Покайся і ми тоді будемо думати інакше, що з тобою робити. Я сказав, що ні. Я вважаю, що вони зрадники, окупаційний режим на місці, і я не буду зрадником”.
Інший колишній бранець – Микола Вакарук, шахтар. Чоловік називає себе невинним цивільним, якого неналежним чином, не висуваючи звинувачень, утримували в ув‘язненні протягом півтора року українські силовики. Його, ніби, схопили під час обшуку в його будинку в прифронтовому місті Українськ і утримували в управлінні СБУ в Харкові. Там, зі слів чоловіка, його неодноразово били, аби змусити зізнатися в тому, що є сепаратистом:
“Коли я побачив відео, яке виклали, на якому СБУ пускає перевірити, я впізнав всі ці кімнати, але там цих людей немає. Значить їх кудись сховали в інше місце, кудись їх відвезли. Тому що якби вони були на свободі, то вони хоч якось зв‘язалися б, в соцмережах наприклад”.
Amnesty International вважає, що Вакарук – один з 13 в‘язнів, яких випустили з харківського ізолятора СБУ минулого літа.
СБУ відповіла, що нікого в харківському управлінні не утримують, ізолятор там не працює, проте пообіцяли провести розслідування.
Загалом обмін полоненими на сході України відбувався вільніше до існування Мінських угод.
ОБСЄ, що виконує спостережну місію на Донбасі, не може пришвидшити обмін, поки Київ та сепаратисти досі не узгодили списки полонених.
Обидві сторони намагаються використати бранців, щоб вимагати поступок в інших питаннях, зокрема, щодо проведення виборів на сепаратистській території та відновлення контролю Україною над східним кордоном. Родичі ж полонених втрачають терпіння та віру:
“На жаль, переговори тривають, від Мінська до Мінська результату поки що немає. Ми дуже просимо Євросоюз, ОБСЄ, всю міжнародну європейську спільноту, щоб вони нам допомогли у вирішенні цього питання”, – розповіла Наталя Лазаренко, дружина полоненого українського солдата Олександра Лазаренка.
Правозахисні організації “Amnesty International”: http://www.amnesty.fr/sites/default/files/ukrainian_report_final.pdf та Human Rights Watch стверджують, що обидві сторони утримують у полоні цивільних осіб. Інколи їх ізолюють від зовнішнього світу, тримають у в‘язниці місяцями.
Байовики самопроголошеної ЛНР утримували українця Володимира Жемчугова 11 місяців. Чоловік виконував бойове завдання на території сепаратистів у партизанському загоні, підірвався на міні, і після того потрапив до рук сепаратистів. Він стверджує, що йому врятували життя, аби допитати:
“Покайся і ми тоді будемо думати інакше, що з тобою робити. Я сказав, що ні. Я вважаю, що вони зрадники, окупаційний режим на місці, і я не буду зрадником”.
Інший колишній бранець – Микола Вакарук, шахтар. Чоловік називає себе невинним цивільним, якого неналежним чином, не висуваючи звинувачень, утримували в ув‘язненні протягом півтора року українські силовики. Його, ніби, схопили під час обшуку в його будинку в прифронтовому місті Українськ і утримували в управлінні СБУ в Харкові. Там, зі слів чоловіка, його неодноразово били, аби змусити зізнатися в тому, що є сепаратистом:
“Коли я побачив відео, яке виклали, на якому СБУ пускає перевірити, я впізнав всі ці кімнати, але там цих людей немає. Значить їх кудись сховали в інше місце, кудись їх відвезли. Тому що якби вони були на свободі, то вони хоч якось зв‘язалися б, в соцмережах наприклад”.
Amnesty International вважає, що Вакарук – один з 13 в‘язнів, яких випустили з харківського ізолятора СБУ минулого літа.
СБУ відповіла, що нікого в харківському управлінні не утримують, ізолятор там не працює, проте пообіцяли провести розслідування.
Загалом обмін полоненими на сході України відбувався вільніше до існування Мінських угод.