Європарламентар Ла Віа: "Переговори у Лімі щодо змін у кліматі можуть зійти нанівець"

У столиці Перу Лімі триває двотижнева конференція учасників Рамкової конвенції ООН зі змін клімату. Про те, як ідуть переговори, Євроньюз розповів Джованні Ла Віа, європарламентар, голова комітету з питань екології у Європарламенті, який перебуває зараз у Лімі.

Євроньюз:
Пане Ла Віа, ви берете участь у переговорах на конференції ООН. Здається, що між багатими та бідними країнами існує стіна. Що гальмує переговори?

Джованні Ла Віа:
Насправді, переговори все ще блокуються через намагання бідніших країн мати більше ресурсів. Переговори в Копенгагені закінчилися заявою: після 2020 року слід виділяти 100 мільярдів євро на рік для допомоги бідним країнам. Сьогодні ми говоримо про набагато меншу цифру – 10 мільярдів на чотири роки. Тож ці кошти не здаються країнам, що розвиваються, достатніми для того, щоб забезпечити нову екологічну політику.

Євроньюз:
Ці гроші потрібні бідним країнам для боротьби зі змінами клімату. Чи очікували ви більших коштів від деяких багатих країн?

Джованні Ла Віа:
Я думаю, що Бразилію, Мексику, Китай або Індію більше не можна вважати менш розвиненими країнами. Ми шукаємо проміжного рішення, з тим щоб багаті країни більше не допомагали Китаю в цьому процесі. Нині ми визначаємо, скільки кожна країна мусить скоротити викидів у довкілля, щоб бути спроможними дійти глобальної згоди.

Євроньюз:
Чи ви оптимістично налаштовані? Чи ви думаєте, що зараз можна буде про щось домовитися, щоб отримати чіткі зобов‘язання щодо боротьби зі змінами клімату через рік на конференції у Парижі?

Джованні Ла Віа:
Ми твердо віримо, що маємо деякі позитивні кроки в цьому напрямку. Президент США Барак Обама домовився з Китаєм і починає переговори з Індією. Це означає, що великі держави починають дивитися на боротьбу зі зміною клімату як на одну з основних стратегій, що слід реалізувати.

Євроньюз:
І останнє питання, що, на вашу думку, може зірвати домовленість в останню хвилину?

Джованні Ла Віа:
Все може зійти нанівець, бо деякі країни, особливо бідні, вимагають більших зобов‘язань на підтримку своїх економік, для того щоб боротися зі змінами клімату. І це пручання деяких маленьких країн або невеликих груп країн може зруйнувати весь кінцевий результат.