Лікар, який сказав "ні" катуванню жінок
- 9 years ago
Ось уже 15 років він допомагає жінкам, яким скалічено найінтимніші частини тіла. Доктор Деніс Муквеге – гінеколог з Демократичної Республіки Конго, який спеціалізується на реконструктивній хірургії.
Європарламент обрав його лауреатом цьогорічної премії Андрєя Сахарова. Euronews мав нагоду поспілкуватися з ним у Брюсселі у лікарні Сан-П‘єр, що підтримує його медичну та правозахисну діяльність.
Одрі Тільв, euronews: “Деніс Муквеге, дякую, що зустрілися з нами. Це Ваша перша премія Сахарова. Ви – лауреат багатьох інших нагород. Чи є сенс в усіх цих преміях, коли щодня Ви бачите жахіття, на які здатні люди?”
Деніс Муквеге: “Нам потрібна солідарність з боку європейських держав, аби боротися з цим злом. Насильство над жінками під час конфліктів стає дедалі поширенішим. Це вкрай небезпечна зброя у будь-якій війні, бо знищує самі засади людяності.”
euronews: “Через лікарню, яку Ви відкрили 15 років тому, пройшло понад 40 тисяч дівчат та жінок. Як вони потрапляють сюди?”
Деніс Муквеге: “Це жінки, яких зґвалтували, часто привселюдно, часто на очах у їхніх чоловіків, у дітей. Після наруги їх катували. Вони звертаються до нашої лікарні, бо потерпають від серйозних травм статевих органів.”
euronews: “Ці напади сюрреалістичні по своїй природі. Жінок катують кийками, битими пляшками, автоматними стовбурами. Хто може чинити такі жахіття і чому?”
Деніс Муквеге: “На жаль, у східній частині Конго оперує багато озброєних угруповань з Руанди, Бурунді, Уганди. Вони мають зв‘язки з місцевими збройними бригадами, що носять назву Май-Май. Вони ніби зазомбовані: готові нищити все на своєму шляху, цілі селища, цілі громади, очищаючи територію для солдатів, які приходять сюди після них.”
euronews: “Мова про Ківу, місцевість на сході Демократичної Республіки Конго, що пережила двадцять років насильства. Різні збройні угруповання воюють за контроль над цією територією. Чому? Бо вона багата на природні ресурси. Що це за ресурси і як потерпають у цій ситуації жінки Ківу?”
Деніс Муквеге: “Конго справді багата на корисні копалини. Такі мінерали, як танталіт та касситерит, мають величезний попит в електронній галузі. Коли збройне угруповання починає контролювати якусь територію, то воно ж контролює і ресурси.
Напади на жінок, ґвалтування, калічення статевих органів – таким чином ці угруповання тероризують і залякують цілі громади.”
euronews: “А куди дивиться держава в усьому цьому? Адже тут розташовано миротворчий контингент ООН, до якого входить понад 20 тисяч вояків. Вони теж якось причетні до цього?”
Деніс Муквеге: “Усе, що я можу сказати, – навіть через 12 років після мирної угоди уряд і далі практично не контролює деякі території. Озброєні бойовики убивають, ґвалтують, нищать селища... А армія... Скажу лише, що мирне населення і далі чекає на її допомогу. Було би дуже складно поставити по солдату ООН біля кожної жінки і кожного немовляти. А жертвами стають навіть маленькі діти!”
euronews: “Чи є шанс покарати цих злочинців? Віддати їх під суд? Є якийсь закон у Ківу?”
Деніс Муквеге: “На жаль, там панує повна безкарність.”
euronews: “Дехто – жінки, головним чином, закликають до створення Міжнародного Трибуналу у східній частині Конго, аби покласти край безкарності. Ви підтримуєте таку вимогу?”
Деніс Муквеге: “Я не тільки підтримую, я підписав звернення за створення трибуналу. Коли починаєш рахувати кількість жертв, мільйони загиблих, сотні тисяч жінок зґвалтовані – такі кількості не можна ігнорувати! Ми не можемо і далі просто рахувати, ми повинні зробити щось, аби нарешті правда почала виходити на поверхню, аби було встановлено справедливість. Світова громада просто повинна заборонити перетворення жінок на поле бою у збройних конфліктах. Якщо хтось порушить це правило – їх мають ізолювати від решти суспільстіва.
euronews: “На Вас робили замах у Вас вдома, але Ви вижили. Після того Ви втекли до Бельгії, але через деякий час повернулися додому, попри те, що у Вас п‘ятеро дітей, а погрози тривають. Ви можете уявити життя деінде, не в Конго?”
Деніс Муквеге: “Навколо мого повернення мобілізувалися жінки Конго. Вони почали писати листи до уряду, до ООН, до президента, вони вимагали, аби мені гарантували безпеку. Вони дуже хотіли, аби я повернувся.
На тому етапі я думав, що це просто емоційна реакція. Минув місяць, ці жінки не отримували відповіді, тоді вони почали самі збирати кошти – вони продавали вирощене на їхніх ділянках – кошти мені на квиток з Бельгії назад до Конго. Мене це неймовірно зворушило, я зрозумів, що у цьому їхня велика сила – сила цих жінок, які заробляють копійки, але здатні спільно назбирати мені на квиток додому.
Я довго міркував над поверненням до Конго. Урешті, саме ці жінки мене переконали. Моє життя наврядчи варте більше, ніж життя тисяч цих жінок. Я вирішив повернутися.”
euronews: “Логічним продовженням Вашої роботи має стати політика. Адже саме через політику можна перемогти у цій боротьбі. В іншому разі у Ваші лікарні і далі буде повно пацієнтів, чи не так?”
Деніс Муквеге: “На жаль, на опе
Європарламент обрав його лауреатом цьогорічної премії Андрєя Сахарова. Euronews мав нагоду поспілкуватися з ним у Брюсселі у лікарні Сан-П‘єр, що підтримує його медичну та правозахисну діяльність.
Одрі Тільв, euronews: “Деніс Муквеге, дякую, що зустрілися з нами. Це Ваша перша премія Сахарова. Ви – лауреат багатьох інших нагород. Чи є сенс в усіх цих преміях, коли щодня Ви бачите жахіття, на які здатні люди?”
Деніс Муквеге: “Нам потрібна солідарність з боку європейських держав, аби боротися з цим злом. Насильство над жінками під час конфліктів стає дедалі поширенішим. Це вкрай небезпечна зброя у будь-якій війні, бо знищує самі засади людяності.”
euronews: “Через лікарню, яку Ви відкрили 15 років тому, пройшло понад 40 тисяч дівчат та жінок. Як вони потрапляють сюди?”
Деніс Муквеге: “Це жінки, яких зґвалтували, часто привселюдно, часто на очах у їхніх чоловіків, у дітей. Після наруги їх катували. Вони звертаються до нашої лікарні, бо потерпають від серйозних травм статевих органів.”
euronews: “Ці напади сюрреалістичні по своїй природі. Жінок катують кийками, битими пляшками, автоматними стовбурами. Хто може чинити такі жахіття і чому?”
Деніс Муквеге: “На жаль, у східній частині Конго оперує багато озброєних угруповань з Руанди, Бурунді, Уганди. Вони мають зв‘язки з місцевими збройними бригадами, що носять назву Май-Май. Вони ніби зазомбовані: готові нищити все на своєму шляху, цілі селища, цілі громади, очищаючи територію для солдатів, які приходять сюди після них.”
euronews: “Мова про Ківу, місцевість на сході Демократичної Республіки Конго, що пережила двадцять років насильства. Різні збройні угруповання воюють за контроль над цією територією. Чому? Бо вона багата на природні ресурси. Що це за ресурси і як потерпають у цій ситуації жінки Ківу?”
Деніс Муквеге: “Конго справді багата на корисні копалини. Такі мінерали, як танталіт та касситерит, мають величезний попит в електронній галузі. Коли збройне угруповання починає контролювати якусь територію, то воно ж контролює і ресурси.
Напади на жінок, ґвалтування, калічення статевих органів – таким чином ці угруповання тероризують і залякують цілі громади.”
euronews: “А куди дивиться держава в усьому цьому? Адже тут розташовано миротворчий контингент ООН, до якого входить понад 20 тисяч вояків. Вони теж якось причетні до цього?”
Деніс Муквеге: “Усе, що я можу сказати, – навіть через 12 років після мирної угоди уряд і далі практично не контролює деякі території. Озброєні бойовики убивають, ґвалтують, нищать селища... А армія... Скажу лише, що мирне населення і далі чекає на її допомогу. Було би дуже складно поставити по солдату ООН біля кожної жінки і кожного немовляти. А жертвами стають навіть маленькі діти!”
euronews: “Чи є шанс покарати цих злочинців? Віддати їх під суд? Є якийсь закон у Ківу?”
Деніс Муквеге: “На жаль, там панує повна безкарність.”
euronews: “Дехто – жінки, головним чином, закликають до створення Міжнародного Трибуналу у східній частині Конго, аби покласти край безкарності. Ви підтримуєте таку вимогу?”
Деніс Муквеге: “Я не тільки підтримую, я підписав звернення за створення трибуналу. Коли починаєш рахувати кількість жертв, мільйони загиблих, сотні тисяч жінок зґвалтовані – такі кількості не можна ігнорувати! Ми не можемо і далі просто рахувати, ми повинні зробити щось, аби нарешті правда почала виходити на поверхню, аби було встановлено справедливість. Світова громада просто повинна заборонити перетворення жінок на поле бою у збройних конфліктах. Якщо хтось порушить це правило – їх мають ізолювати від решти суспільстіва.
euronews: “На Вас робили замах у Вас вдома, але Ви вижили. Після того Ви втекли до Бельгії, але через деякий час повернулися додому, попри те, що у Вас п‘ятеро дітей, а погрози тривають. Ви можете уявити життя деінде, не в Конго?”
Деніс Муквеге: “Навколо мого повернення мобілізувалися жінки Конго. Вони почали писати листи до уряду, до ООН, до президента, вони вимагали, аби мені гарантували безпеку. Вони дуже хотіли, аби я повернувся.
На тому етапі я думав, що це просто емоційна реакція. Минув місяць, ці жінки не отримували відповіді, тоді вони почали самі збирати кошти – вони продавали вирощене на їхніх ділянках – кошти мені на квиток з Бельгії назад до Конго. Мене це неймовірно зворушило, я зрозумів, що у цьому їхня велика сила – сила цих жінок, які заробляють копійки, але здатні спільно назбирати мені на квиток додому.
Я довго міркував над поверненням до Конго. Урешті, саме ці жінки мене переконали. Моє життя наврядчи варте більше, ніж життя тисяч цих жінок. Я вирішив повернутися.”
euronews: “Логічним продовженням Вашої роботи має стати політика. Адже саме через політику можна перемогти у цій боротьбі. В іншому разі у Ваші лікарні і далі буде повно пацієнтів, чи не так?”
Деніс Муквеге: “На жаль, на опе